ЦАРІ: ЄРОВОАМ, РАХАВАМ, АВІЙЯМ, ЙОСАФАТ, БАША, НАДАВ, АХАВ ТА АСА - І ЯКА МІЖ НИМИ РІЗНИЦЯ?

ЦАРІ: ЄРОВОАМ, РАХАВАМ, АВІЙЯМ, ЙОСАФАТ, БАША, НАДАВ, АХАВ ТА АСА - І ЯКА МІЖ НИМИ РІЗНИЦЯ?

Після смерті царя Соломона в Ізраїлі наступили дуже важкі часи. Царство розділилося, зовнішні вороги роздирали країну, розпочалася братовбивча війна, голод та бідність стали звичним явищем, для країни, яка ще зовсім недавно була найбагатшою та найславнішою…

Що могло трапитися за такий короткий період, який приніс таку шалену різницю?

Перша і найголовніша причина в тому, що царі і сам народ відступили від Бога. Бог є як дуже щедрим, так і суровий до свого народу. Він не терпить жодної гидоти та ідолопоклонства з боку власного народу. Гріхи, які домінували в старості Соломона, продовжували бути актуальними для наступних Ізраїльських царів: Єровоама, Рахавама, Авіяма, Йосафата, Башеї, Надаву, Ахаву… всі ці царі, які добре знали настанови Божі, вирішили в своєму житі робити зло в очах Господніх, служити іншим богам та влаштовувати різноманітні безбожні дійства. Вони вирішили жити так, як вони хочуть, і що найгірше  - до цього блудного життя вони вели і весь народ…

Що вражає, це те, що кожен наступний цар грішив ще більше, аніж попередній. Уявіть собі, Бог посилав пророків, щоб настановити їх, карав їх, вмовлял – а вони все одно робили зло в Його очах.

До прикладу, цар Ахав, який був останній з наведеного переліку, по особливому відмітився:

І робив Ахав, син Омрі, зло в Господніх очах більше від усіх, хто був перед ним. І було йому мало ходити в гріхах Єровоама, Неватового сина, і він узяв за жінку Єзавель, дочку Етбаала, сидонського царя. І він пішов, і служив Ваалові, і вклонявся йому. І він поставив жертівника для Ваала в Вааловому домі, якого збудував у Шомероні. І зробив Ахав Астарту. І Ахав далі чинив, щоб гнівити Господа, Бога Ізраїлевого, більше від усіх Ізраїлевих царів, що були перед ним.

(1 Царів 16:30-33)

Історія показує, що безбожність та гріх ніколи не стоять на місці – вони завжди прогресують до повного трагічного кінця, який, безперечно, чекав на царя Ахава…

Але є щось цікавим у всій цій історії, точніше хтось… Це цар Аса, єдиний з наведеного переліку, який вирішив жити по іншому, аніж попередні керівники держави, він вирішив жити по-Божому.

І робив Аса добре в Господніх очах. І вигнав він блудодіїв із краю, і повикидав усіх божків, яких поробили були їхні батьки. І навіть матір свою Мааху, і її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ідола для Астарти. І Аса порубав ідола її, та й спалив у долині Кедрон. А пагірки не минулися; тільки Асине серце було все з Господом по всі його дні. І вніс він до Господнього дому присвячені речі свого батька та присвячені речі свої, срібло, і золото, і посуд.

(1 Царів 15:10-15)

Аса радикально підійшов до того, щоб вигнати всіх блудодійників та зруйнувати всіх ідолів. Навіть свою матір позбавив права бути царицею, через її ідолопоклонство. Його серце все було з Богом по всі дні його життя.

І як наслідок, він царював найдовше серед усіх перелічених царів. Він задовільнив серце Бога не роблячи зла в Його очах.

Від нашого твердого рішення буде залежати, як ми проживемо життя та як після нас будуть жити наші рідні. Це в наших силах, щоб наше серце було прикріплене до Бога по всі дні власного життя та щоб нам не робити гріха та зла в Господніх очах…

Сергій Гула