Дослідники давно задавалися питанням, чому хороші люди здатні на жахливі
вчинки.
Одне із досліджень, яке провів вчений Філіп Зімбардо, а потім описав в
книзі «Ефект люцифера», показує, наскільки швидко звичайні люди стають жорстокими
та ницими у відношенні до інших.
Влітку 1971 року разом з аспірантами і студентами Стенфордського
університету вчений провів так званий «Стенфордський в'язничний експеримент».
Суть експерименту було в тому, щоб набрати дві групи людей, з яких одні
будуть виконувати роль в’язнів, а інша група наглядачів.
Через тиждень впровадження експерименту пан Філіп був змушений припинити дане
дослідження, і не через те, що його учасники виконували погано свою роль, якраз
проблема була в іншому: ті, хто виконував роль тюремних наглядачів, помінялися
на очах. Вони не просто виконували свою роль, а їм почало подобатися
принижувати, знущатися та карати «в’язнів».
Філіп Зімбардо був вражений наскільки швидко «наглядачі», вчорашні зразкові
аспіранти та студенти, отримували задоволення від жорстокості та їм подобалася
їхня роль зверхника та гнобителя.
Як так, що люди, хороші люди, можуть швидко втратити своє добре обличчя і
чинити жахливі справи?
Одним із важливих висновків до яких прийшов дослідник, це той, що зовнішні
обставини мають значення на визначення характеру та моделі поведінки.
Адже, дійсно, якщо ми подивимося на історію свою чи загальну, як правило,
ми можемо зазначити, що дуже часто люди діють саме так, як диктує зовнішнє
оточення. Як кажуть: «піти «проти течії»
дуже важко.
Коли вдома чи на роботі все гаразд, як правило, людина діє дуже добре. Але
коли з’являються серйозні проблеми з дружиною, з дітьми чи на роботі: постійно
критикують, не підвищують, люди починають «опускатися». Багато починають
серйозно пити, інші стають тиранами вдома, починається пошуки винного, якому
треба відімстити…
Коли ми згадаємо випадки з історії падіння людства, одна з яких, це
Голокост, то дійсно, дивуєшся, як в Німеччині та й в інших країнах, були
наявні: єврейські погроми, цькування, знущання, мародерства, вбивства тільки
тому, що були сформовані такі зовнішні обставини, через те, що пропаганда
Гебельса гласила, що євреї це нелюди…
А як щодо нас? Чим ми в житті більше керуємося: внутрішніми переконаннями
чи зовнішніми обставинами? Чи здатні ми протистояти зовнішнім жахливим
обставинам, жорстоким вчинкам, керуючись внутрішніми принципами?
В Біблії є хороше місце писання, яке показує боротьби зовнішнього
плотського діяння з духовними потребами:
«Бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони
один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка,
заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й
подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить
таке, не вспадкують вони Царства Божого!
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
(До Галатів 5:17-23)».
Очевидно та зрозуміло, що поступати жорстоко, розпусно, нестримно щодо
ницих бажань – завжди легше.
Жити чесним, справедливим, по-Божним життям далеко непросто. Але саме ми є
ті, хто вибирають свою модель поведінки, або керуючись зовнішніми обставинами,
або внутрішніми Божими принципами. Вибір за нами!
Для чого вибирати?
Ми знаємо, що те що сіє людина, вона пожинає, або: хто чинить зло, не
вспадкують вони Царства Божого!
А в кожної розумної людини
– Царство Боже має бути стратегічною ціллю, яку не можна проміняти на тимчасові
розпусні бажання чи жорстокі вчинки!
Багато можуть справедливо сказати: «де взяти сили, щоб чинити добро, щоб
жити по-Божому?».
В Бога! В читання Його
Слова! В щотижневому відвіданні церкви! В щоденні молитві! В постійному
спілкуванні з Богом!
Бо, в будь-якому разі,
краще жити за ефектом Бога!
Коментарі
Дописати коментар