ЧИ МОЄ СЕРЦЕ ПОВНІСТЮ НАЛЕЖИТЬ ІСУСУ, ЧИ ПРАГНУ Я ЙОГО БІЛЬШЕ ВСЬОГО?

ЧИ МОЄ СЕРЦЕ ПОВНІСТЮ НАЛЕЖИТЬ ІСУСУ, ЧИ ПРАГНУ Я ЙОГО БІЛЬШЕ ВСЬОГО?

Це настільки важливо перевіряти стан свого серця, стан спраги по Богу, чи я бажаю Господа всім серцем, чи люблю Його всім своїм єстеством та розумінням.

Проблема Ізраїльського народу була не втому, що вони постійно вдавались до інших богів, ідолів… їхня проблема була в тому, що їхнє серце ніколи по справжньому не любило і не бажало Господа.  

Iсаї 29:13

Народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене… - як це актуально для сьогоднішніх віруючих людей…

Насправді вся віра є в одному – це велика і пристрасна любов до Бога (коли ми по справжньому будемо любити Бога, ми і по справжньому навчимося любити людей), це прагнення Його більше всього, щоб наше серце ніколи в житті не прагнуло чогось чи когось більше, аніж Бога.

Щоденне питання – а чи любимо я пристрасно Бога, чи моє серце стало байдужим, чи мені вже не обов’язково прикладати зусилля, щоб шукати та прагнути Господа???

В цьому руслі стоїть і питання і докір, виражений в Откровенні 3:15-16

Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. А що ти теплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...

І питання гріха відійде на задній план, і гріх вже не буде мучити, бо коли ти по справжньому будеш любити Бога, ти просто не зможеш грішити, щоб не засмутити серце Того, Кого ти так сильно любиш!

Потрібно себе постійно, щоденно аналізувати, в якому я стані, чи не віддалилось моє серце від Господа, чи продовжую я Його прагнути, як олень прагне до потоків (о, як би ми знали, як олень прагне до потоків у всій своїй спразі…), чи з’явилося в мене те, чого насправді я люблю більше? (наприклад футбол – я все рівно продовжую говорити, що Бог є моїм Господом, але насправді, футбол я очікую більше, за футболом я проводжу 2,3 години, а з Господом важко провести і 30 хвилин…, ми обманюємо себе, насправді ми вже футбол (на місці футболу можна поставити будь що, чи будь кого)  любимо більше, аніж Господа).

Я не пишу, що потрібно закритись і цілий день тільки молитись – ні, я пишу, що щоб ми не робили протягом дня, ми повинні пам’ятати Його, говорити Йому слова любові, великої вдячності, великої пошани, я говорю про те, щоб ми так прагнули ранку, щоб зустрітися з Найжаданішим та Найпрекраснішим свого життя, хоча б на 2 години в день.

Я зрозумів одну річ, що чим більші і частіше ти проводиш час з Господом, рівень твоєї любові збільшується до Господа, а як тільки ти починаєш суєтитись і лінитись, щоб бути та шукати Господа – твоє серце стає все більше і більше холодним!!!

Ось чому Ісус сказав:

Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!

Нам потрібно прагнути Ісуса, свідомо стимулювати свою спрагу, не лінитись, не суєтитись, а розуміти, що без Господа ніщо і все життя – не має сенсу!!! Чим більше ми будемо прагнути – тим більше ми будемо спраглі, і тим більше ми пізнаємо Того, в Кому суть життя!!!

Псалом 41:2-4

Як олень лине до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!

Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем? (цікаво, що після цього речення стоїть знак запитання…)