ПИТАННЯ МОВИ РОЗГЛЯДАЮТЬ З ПОЛІТИЧНИХ І ПЕРЕДВИБОРЧИХ
МІРКУВАНЬ – ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (МП)
В УПЦ (МП) вважають, що в Україні питання мови розглядають не по суті, а з політичних і
передвиборчих міркувань. Тому Церква свідомо не хоче коментувати
законопроект Ківалова-Колесніченка і закликає «всі сторони до конструктивного
діалогу і прийняття зважених рішень
на благо народу України».
Про це сказав глава Синодального інформаційно-просвітницького відділу
УПЦ (МП) протоєрей Георгій Коваленко, інформує «Православіє і світ».
«На жаль, сьогодні питання мови
в Україні розглядається не по суті, а в контексті політичному, передвиборчому»,
- заявив священнослужитель.
За його словами, в УПЦ (МП) немає
мовного протистояння і духовенство відтак може поділитися своїм досвідом з
політиками у вирішенні цього питання.
«Вибираючи мову проповіді, ми керуємося місіонерським принципом апостола
Павла, який говорить, що краще кілька слів сказати на зрозумілій мові, ніж
тисячу незрозумілою. Тобто для нас важлива не форма (мова), а суть проповіді.
При цьому потрібно враховувати як мовні уподобання пастви, так і здатність
висловити думку проповідником», - сказав він.
«Мені також здається, що Церква тільки тоді повинна піднімати голос за
чи проти будь-якого закону, якщо це має безпосереднє відношення до релігії або
моральності суспільства. Решта закони священнослужителі повинні просто
виконувати, а свої політичні погляди висловлювати тільки в кабінці для
голосування», - наголосив о.Георгій Коваленко.
Попи, як претенденти у високоморальні особи, перш за всі повинні були бити на сполох, бо мораль закону КоКі про мовну політику і його батьків далека і від загальнолюдської, і від християнської.
ВідповістиВидалитиДжерело - ПР: "Мы обещали своим избирателям решить языковую проблему" - якої не існує. Реально вони відпрацьовують 30 срібників, бо існують не більше п'яти питань в сфері вживання в Україні мов, які можна легко вирішити внесенням змін до чинного закону "Про мови в УРСР". Але це не дає можливість запровадити регіональні мови, бо в чинному законі мовні питання вирішені на інших засадах, заміна яких на запровадження регіональних мов з правами державної мови зробила б очевидними для всіх ганебні наміри ПР - батьків закону і тих, хто за ними стоїть. Все це є достатнім, аби побачити шахрайство ПееРівців, бачити що їх боротьба за прийняття законопроекту КоКі не має нічого спільного з боротьбою "за утверждение права граждан Украины на родной язык", з вирішальним кроком "в утверждении в Украине европейских стандартов гуманитарной политики", бо ті права були надані і крок був зроблений ще у 1989 році Законом "Про мови в УРСР". Але зазначена боротьба ПР напряму пов'язана із затягуванням України у склад Росії, шляхом запровадження регіональних мов, точніше російської мови, з правами державної мови. Шкода, що ці очевидні професіоналам речі ще не мали достатнього роз'яснення в українському суспільстві, аби "Русский мир" і його попи не мав можливості дурити довірливих.