ПАТРІОТИЗМ І БІБЛІЯ
Не очікував, що буде потреба писати про це, адже в кожої нормальної людини є розуміння того, що той край в якому ти живеш, потрібно його любити, шанувати його культуру, мову, традиції. Потрібно дбати за процвітання своєї країни. Бути завжди вдячним Богу, за те, що Він створив Україну
та поселив нас в цьому невимовно красивому краї…
Та не все так однозначно. Виявляється, що є багато
людей, серед віруючих, які думають інакше. Вони, часто, різко висловлюються щодо патріотизму, мови, культури… і навіть любові до України. Обґрунтовують свою поведінку
тим, що наша Батьківщина - це Небеса і цього абсолютно достатньо!
Недостатньо, дорогі брати та сестри! Так само, як недостатньо
мати сім`ю, і не любити її, не шанувати її звичаїв
та традицій. Хтось може заперечити за некоректність порівняння. Але народ – це велика
сім`я, яка іде від найменшого: я, мої батьки – це сім`я; мої сестри, брати,
батьки, дідусь, бабця, дядько… - це родина; родичі братів та сестер моїх
батьків – це вже рід; а роди утворюють громади, а громада утворює народ.
Як можна любити своїх батьків і не любити свій народ? Як
можна шанувати свій рід і не шанувати свою країну? Як можна слідувати
традиціям, мові, культурі своєї сім`ї і зневажати національну пам'ять?
Словник української мови, виданий
Академією Наук Української ще РСР!!!, подає таке пояснення паьріотизму: «Патріотизм - це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на
жертву й подвиги. Патріотизм одне з найбільш глибоких почуттів, закріплених
віками і тисячоліттями відособлених вітчизни».
Так сталося, що нас, українців, роками
обманювали і твердили, що патріотизм і любов до України — це те саме що націоналізм,
нацизм, або фашизм, а тому патріотизм треба вважати як велике зло і навіть як
гріх. Але це ж не так! Сама Біблія про це свідчить:
Найбільші Біблійні герої, були великими
патріотами свого народу:
Мойсей, «коли виріс, відрікся
зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж
мати дочасну гріховну потіху» (Євреям11:24-25). Чи це не патріотизм? Неглибока любов саме до свого народу? Не
національна пам'ять – хто ми є?
А згадати відношення Мойсея до всього
народу, коли сам Бог хотів його знищити через не послух – яка реакція Мойсея?
Мойсей заступається і ревно просить за свій народ:
«І сталося назавтра, і сказав Мойсей до
народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу
окуплення за ваш гріх. І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей
народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів! А тепер, коли б Ти
пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...»
(Вихід 32:30-32).
Мойсей так любив свій народ, що готовий
був зректися вічного життя заради Ізраїлю! Яка велика жертва та любов – це
істинний патріотизм.
А який прекрасний приклад патріотизму
бачимо з життя великого пророка Неемії, який відбудував столицю Юдеї, Ізраїлю.
І в цьому ракурсі дуже цінним є його внутрішнє відношення до свого народу:
«Прийшов Ханані, один із братів
моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що
позостали від полону, та про Єрусалим. (Неемія не тільки любив брата та думав
про нього, він думав і переживав про свій народ! – авт.) А вони сказали мені:
Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в
ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем... І
сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і
постив, і молився перед лицем Небесного Бога».(Неемії.1:2-7)
Яка любов за весь народ, що заставляє
плакати і ридати за нього та ревно молити Бога за свій край – найвище почуття
патріотизму! Чи відносимося ми так до того краю, в якому живемо?
А згадаймо Давида, Соломона, які всім
своїм життя збудовували велич свого – нечужого народу!
А жертву Ездри, Мордехея, Естер – заради спасіння свого, нечужого народу
- ці вчинки є красномовними свідченнями патріотизму!
В Новому Заповіті бачемо того,
хто найбільше потрудився для Євангелії – апостола Павла. Він
уособлював себе як: «з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв»
(Филип`янам 3:5). Апостол Павло ніколи не намагався прикрити свою
національність.
Ще більше вражає любов Апостола до свого народу:
«Кажу правду в Христі, не обманюю,
як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, що маю велику скорботу й
невпинну муку для серця свого! Бо бажав би сам бути відлучений від Христа
замість братів моїх, рідних мені тілом». (Римлянам 9:1-3).
Яка ревна і сильна любов до своєї нації,
до своїх братів і сестер рідних не по крові, а рідних па національності!!!
Історією доведено, що саме високий рівень патріотизму євреїв зберіг їх і продовжує зберігати цей народ від забуття та знищення ось уже
тисячі років!
Саме Бог через народ Ізраїльський
показує як нам потрібно любити свій народ, як необхідно шанувати свою мову,
традиції, культуру! Через приклад найпатріотичнішого народу по всій землі!
А як щодо нас – християн-українців?
Будемо цуратися, що ми з України? Будемо десятиліттями жити і навіть не
володіти українською мовою? Будемо сотнями разів ходити до церкви і ревно не
молитися за свій край? Будемо знати багато про традиції Ізраїльського народу –
а про свої навіть і не здогадуватися?
Та зрозуміймо, нарешті, що в Україні, в
мові нашого народу, в особливості культури знаходимо всю красу Божого
різноманіття! Бог не соромився, коли створював Україну і українську мову! Бог
сильно любить Українців, бо також, за них помирав на хресті!
То чому ж ми, коли знаємо Бога, цураємося
нашого народу? Не говоримо такою прекрасною мовою? (міжнародними експертами
визнано, що українська мова є однією з найкрасивіших і наймелодійніших мов
світу – авт.). Роками виправдовуючись: «Я не хочу
говорить на украинском, чтоб не каверкать этот язык». Насправді, це виправдання своєї ліні і
недалекоглядності. Чому не вчимо своєї власної історії, культури, традицій, щоб
знати більше про свій край? Так не має бути, якщо ми, дійсно, пізнали
істинну слова Божого!
Очевидно, що хтось тяжко нас обманув –
що патріотизм це погано та що це гріх. Це омана того, хто хотів знищити
Україну, хто ненавидить Бога і Його прекрасне
різноманіття!
Брати і сестри Українці – любімо свій
народ, свою Україну, шануймо мову та культуру нашого великого і прекрасного
народу – бо це великий дар Божий для всіх нас і всього світу!
З глибокою любов’ю до вас і України
Сергій Гула
Потрібно відрізняти цей павший світ від народу Божого. Деякі традиції народів несуть язичнецтво и службу бісам навіть в деяких церквах. Великий дар Божий - це спасіння всім віруючим в Господа.
ВідповістиВидалитиИнтересно, как верующим в нацистской Германии нужно было выражать свой патриотизм?
ВідповістиВидалитиЗ любовю до інших народів
ВідповістиВидалитиЗвісно Церква є відокремленою в питанні священства та спасіння, але Апостол Павло у першому посланні до Коринфян каже Церкві не відокремлюватісь від соціально-побутових потреб навколишньої спильноти: "Написав я вам у посланні - не спілкуватися з розпусниками; то не взагалі з розпусниками цього світу - з користолюбцями і грабіжниками, чи з ідолослужителями, бо інакше ви мали б вийти з цього світу". А хто баче потребу в відокремленні від громадянських обов'язків своєї земної батьківщини, той нехай забуде й про пенсії, соцвиплати та інші впровадження які надає держава.
ВідповістиВидалитиВважаю, що Авраамовi Бог заборонив взагалі згадувати про свій народ, з я кого Він його викликав... що це таке? А чи не приходьки ми на цьому світові, на цій землі.
ВидалитиОсь, як приклад: живите ви біля кордону з іншою країною, але відстань між вашими населеними пунктами 10-15 км. Ви що, будете менш любити те місто чи селище, яке не є вашою територіальною єдністю?
Я вважаю, що патріотизм - це єресь! Адже любити Україну і оточуючих тебе людей - це добре, але не єднатися з ними.
Патріоти вивішують стяг своєї країни... Та коли тебе переселять у Магадан, що будеш робити? Адже ти винен покоритися тій владі, прийняти ті закони, поводитися як християнам личить, не сперечатися, вивішувати тепер трикольоровий пропорець и таке інше. Чи це не воля божа буде, як до тебе?
Колись законом України стане прийняття знаку звіра... чи покорися ти тоді? Чи не перестанеш бути патріотом?
Любити свій народ, як пише автор блогу, це любити церкву, спасених Господом, а не країну, в якій ти живеш.
Прикро, але настільки "приземлені" християни стали, бо сплять, коли вже чути голос опівночи: "Ось, Наречений йде!" Не зволікайте, прокиньтеся!!!
Шановний Васіліч, прокинутися раджу вам! У нас покищо не Наречений йде, а москаль!
ВідповістиВидалитиМоскаль? ) Може ви ще й юдеїв назвете жидами, шановна?
ВидалитиЯ люблю свою країну, свій народ... Чи не Христос пішов на хрест заради кожного з нас? Та коли Його знов і знов розпинають, чи буде Батько зволікати? Я молюся за Україну, бо розумію,що все це є зло.
Та коли я казав, що Наречений вже йде. то мав на увазі, що християнам треба поправити свої світильники, час схаменутися й очікувати Христа, як подобає, як про те сказано у 25-му розділі Євангелії від Матвія, бо комусь потім буде незручно стояти збоку козлів... То ж доречно нагадати про світильники наші, які майже згасли, бо Церква в більшості зайнята багато чим, але не саме тим, чого очікував Бог.
Я пiдтримую автора.Якщо мiркувати з попереднього коментару,тодi ми маемо поправити своi свiтiльники ,та сидiти ,стостирiгати що твориця навкруги.Треба вчитись вiдризняти добро i зло,ато прийдем на небо як будемо судити?Любити треба всiх,а найпадче своiх.Треба вчитись впливати на суспiльство своiм життям,прикладом.Господь Вiн многограний/рус/.
ВідповістиВидалити