Краще фінал життя, аніж його початок чи середина!

 

Наскільки важливо думати про кінець свого життя?

З Біблійних текстів розумію, що про кінець свого життя критично важливо роздумувати, розуміючи, що кінець життя важливіший за його початок, чи навіть середину.

Хтось правильно скаже, от я молода людина, для чого мені думати про свою кончину. Це ще так далеко і хто знає, яка буде моя кончина.

Але Біблія в цьому питанні однозначна – Мудрий думає про кінець свого життя, а саме:

           

1. Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!

Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!

Кінець діла ліпший від початку його

Кінець діла ліпший від початку його;!

(Еклезіаста 7:1,2,8)

Одна з найбільш серйозних та важких клав у Біблії чітко показує трагедію людей, які не хотіли задумуватися про кінець свого життя.

32 ГЛАВА ПОВТОРОНЕННЯ ЗАКОНУ

1	Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!
2	Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.
3	Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
4	Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він.
5	Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене.
6	Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
7	Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.
8	Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.
9	Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.
10	Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.
11	Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,
12	так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.
13	Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,
14	маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.
15	І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.
16	Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.
17	Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!
18	Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19	І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,
20	та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
21	Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.
22	Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23	Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
24	Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
25	Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
26	Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,
27	та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28	Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.
29	Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.

 

Велика трагедія, життя є в тому, коли жити одним днем, і взагалі не задумуватися чи:

-                     В кінця життя в мене буде віра

-                     В кінці життя в мене буде хороше ім’я

-                     В кінці життя я буду служителем Божим

-                     В кінці життя мені буде гарантоване вічне життя

А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне.

(Римлянам 6:22)

Ми маємо жити так, щоб точно знали і були впевненні, що коли помремо – ми будемо у вічному житті з Богом!

І для цього ми маємо прекрасні приклади:

Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.

(Євреїв 13:7)

Мойсей, Йосип, Даниїл, Стефан, апостол Павло та багато інших великих мужів Божих, які залишили для нас найкращий приклад.

А що сьогодні про нас скаже Бог?

Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші.

(Одкровення 2:19)

БОГ ЗНАЄ ВСЕ ПРО НАС! А МИ?

Яка наша любов до Бога, віра Богу, наше служіння Йому, терпеливість і які наші діла для Бога: вони більші зараз чи менші?

Саме ми відповідальні за наше життя, чи буде воно успішне, чи трагічне. Чи буде воно наповнене вірою, чи розбещенням гріховним. Чи ми станемо служителями Божими, чи людьми, які тільки жили для своїх потреб. А врешті-решть фінальний результат нашого вибору, або вічне пекло та муки, або вічне блаженство та життя з Богом!

То який має бути наш кінець? Саме сьогоднішнім життям ми вибираємо його!

Сергій Гула