Ми звикли захоплюватись такими Біблійними героями, як Йосип, Даниїл, Апостол Павло – люди, які здійснили Боже покликання без падінь… я вже не говорю, коли ми захоплюємося про сильних світу цього, які досягли великого успіху в житті – Наполеон, Черчель, Ганді, Тетчер, і в цьому руслі можна задати собі питання – чому я не такий як ці люди, і чи можу я бути таким?
Ми також добре знаємо і пам’ятаємо про людей, які мали великі падіння в своєму житті: Давид, Соломон, Самсон… зі світу цього: Клінтон, Моше Кацава, – нещодавно – голова Міжнародного Валютного Фонду – Строскан… Люди, які займали дуже високе положення в суспільстві, але через ті чи інші обставини особистого життя – зазнавали великого позору та, як правило, втрачали все, що досягли…
Яка різниця між цими вище зазначеними людьми – і ті, і ті – були успішні, і ті, і ті – були розумні, і ті, і ті – були трудолюбиві, і ті –і ті – були наполегливі, але основна різниця між ними – була в силі їхнього характеру.
Ми не часто задумуємося над такими питаннями як щоденне збудування свого характеру. Більше того, ми звикли до такої думки, що у мене такий характер – і я нічого не можу з цим вдіяти, миріться з цим… дійсно, сьогодні світ наповнений слабкими, недисциплінованими, лінивими, безвідповідальними людьми, а коротше сказати – безхарактерними людьми.
Давайте подумаємо над такими речами:
Ми знаємо, що потрібно робити щодня зарядку – це просто над важлива обставина нашого здоров’я – але не робимо, що це – безхарактерність;
Ми знаємо, що потрібно планувати свій час, день, місяць рік, ставити цілі, але цього не робимо регулярно, що це – безхарактерність;
Ми знаємо, що потрібно вчити мову, хоча б англійську, тому, що це значно розширює наші можливості, і це вимога до сучасної людини, але не вчимо, чи вчимо і кидаємо, не досягаючи успіху, що це – безхарактерність;
Ми знаємо, що не можна грішити (особливо, що стосується сексуальних гріхів), але регулярно грішимо, не стримуємо себе…, що це – безхарактерність;
Ми знаємо, що потрібно щодня проводити достатньо часу з Господом у молитві, читати Біблію (хоча б годину, півтора), але ми довго не лягаємо спати, зранку важко встаємо, і з року в рік – ми не можемо налагодити стабільного і тривалого спілкування з Богом, що це – безхарактерність.
Ми знаємо, що потрібно поститись щотижня, що місяця – але цього не робимо, що це таке – безхарактерність…
А питання вірності – як мало на сьогодні вірних людей… - це також питання характеру, лише сильна людина в своєму характері може бути вірною Богу та покликанню довгі роки (ми в церкву через раз приходимо, або починаємо служіння чи будь яку іншу справу – і через пів року кидаємо, через втому, проблеми інші «виправдання»… - це несерйозно – це відсутність характеру!)
А як часто ми лінуємось, не хочемо брати відповідальність, проводимо час попусту, просто існуємо не досягаючи нічого особливого в житті, ми в боргах, ми не знаємо, що таке водіння Духом Святим, не вміємо ставити цілі і досягати їх…список можна продовжувати… чому це так? Чи можемо ми змінити цей неприємний хід речей?
Глибоко переконаний, що так!!!
Друзі, варто дорослішати, досягати зрілості Христа, виростати з дітей в Сини Божі, варто брати відповідальність за своє життя, давати собі звіт, аналізувати себе (1 Тим. 4:16), викорінювати погані звички і почати робити те, що є правильним – і так день за днем збудовувати свій характер.
Ви ніколи не задумувались, чому саме Апостол Павло досягнув найбільшого успіху серед всіх інших Апостолів та, наприклад, написав третину Нового Заповіту, чому саме таке, важке і колосальне покликання – могла здійснити саме така людина, як Павло – одна з найголовніших відповідей - це риса – надзвичайна сила характеру! Так, Павло був освіченою людиною, духовною людиною (як і інші апостоли, наприклад Лука, Матвій…), але щось відрізняло Павла від інших Апостолів – сила характеру. Згадаймо одну історію, коли Павло євангелізував в одному місті – його витягнули з того міста, побили камнями, викинули, думаючи, що він мертвий, але ні – Павло був живий, і він не просто не вирішив тікати від цих жорстоких людей, які його побили каміннями – ні – він вернувся назад, щоб продовжувати свою роботу… а щоб ми зробили б на його місці – я думаю, щоб мали великий гнів на цих людей, страх, можливо б образу на Бога, або плакали б і жалілися: «я їм приніс Христа, а вони мене побили, а Бог мене не захистив…», розчарувались і б покинули покликання…
Коментарі
Дописати коментар