ЧИ ПРАГЕНМО
МИ ПОХВАЛУ ВІД БОГА?
Всі
ми схильні до того, щоб почути про себе хороший відгук. Щоб нас хвалили, говорили
про нас добре, а інколи навіть і славили.
Цього
прагнули і фарисеї, за часів Ісуса Христа. Вони багато на показ молилися,
постилися, робили безліч праведних
вчинків, але тільки „про-людське око...”. І Ісус бачив це, звертаючись до них:
Як ви можете вірувати, коли славу один від
одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви? (Івана 5:44)
Фарисеї
часто навіть змагалися між собою у різноманітних добрих ділах – щоб отримати
від оточуючих, від своїх „колег” похвалу.
Але
не в цьому має бути наш акцент життя – не слава від людей! Це марна річ. Ми не
повинні взагалі цього очікувати, що нас помітять, нас похвалять, скажуть гарне
слово, подякують, дадуть нагороду.
Нам
потрібно прагнути задовільнити серце Бога своїми добрими вчинками. Допомагаючи
людям безкорисливо, щирим серцем, не очікуючи ні від кого похвали. А лише
надіючись, що ми робимо угодну справу для Бога і свого часу почуємо:
„Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був
вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!” (Матвія 25:23)
Сергій
Гула
Коментарі
Дописати коментар