Називав існуюче як неіснуюче

Дуже часто ми не задумуємося, що говоримо і що проголошуємо! А дарма! Вченими вже давно встановлено, що наші слова мають велику силу.

Японський вчений Емотто Масуру в лабораторному дослідженні встановлював факти як змінюється структура води під впливом різних слів. Унікальність дослідження полягала в тому, що коли біля неї говорили гарні слова (дякую, прекрасно, мати Тереза, люблю) – частиники води набували форму схожу на красиві сніжинки, а от коли біля води говорили негативні слова (ненавиджу, дурень, гітлер, війна, убивство) кристали води втрачали форму красивої сніжинки, а перетворювалися в некрасиву грубу форму.

Особливо красиву структуру частинки води набирали під час молитви…

Так вже склалося і , на жаль, люди більше схильні говорити негативні слова, аніж позитивні. Так трапилося, що негатив «вискакує» сам, а от позитивні слова та гарне відношення, за часту є актом сили волі. Часто, людина має змушувати себе сказати щось добре, особливо тоді, коли від неї цього очікують. От і виходить, що близько 80% всіх людей, більше схильні говорити негативні слова, аніж добрі, і лише 20% людей стараються говорити те, що, дійсно, є добре.

Згадується історія, коли в однієї із жінок запідозрили початкову стадію раку. Це надзвичайно збентежило жінку і вона почала детально вивчати цю проблему у різних енциклопедіях та наукових статтях, вона всім говорила про це, вона постійно думала про цей рак, думки про хворобу ніколи не залишали її, вона навіть часто не засинала, бо думала про свій хворобливий стан. І коли ця жінка через місяць прийшла знову на огляд до лікарів, вони були в прямому сенсі шоковані – рак розвинувся до перед останньої стадії… жінка невтомно «кормила» свій рак і він виріс до загрозливих меж!

Ще я згадую особисту історію із свого життя. Я пам’ятаю наших сусідів і що мене найбільше вражало, що коли б я не проходив повз їхню хату батьки не просто кричали завжди на своїх дітей, вони завжди їх ображали поганими словами: дурень, каліка, безтолоч, невдаха… пройшло багато років, із цих дітей ніхто успішно не закінчив школу, не мав особливих досягнень та й інтелектуальним розвитком в них був дуже низький, нічого не прийшлось цим вже дорослим людям як пасти корів та пити горілку…

Згадується Біблійний вираз – Маленький член, який запалюється від пекла:

Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

(Послання апостола Якова 3:5-7)

Однак мати Томаса Едісона було зовсім іншою.

Томас Едісон одна з найбільш легендарних особистостей у науковому світі за всіх часів людства. Унікальність Едісона не тільки в його багатогранній і плідній винахідницькій діяльності, але і в тому, що ним отримано понад 2300!!! патентів на свої винаходи, такої кількості патентів до нього ніколи не отримувала жодна людина в світі.

А все розпочиналося не так просто. Загально відомий факт, що Едісон не навчався в школі, а вдома. І ось чому.

Одного разу юний Томас Едісон повернувся додому зі школи і передав мамі лист від учителя. Мама зачитала синові листа вголос, зі сльозами на очах: “Ваш син - геній. Ця школа занадто мала, і тут немає вчителів, здатних його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі”.

Через багато років після смерті матері (Едісон на той час уже був одним з найбільших винахідників століття) він одного разу переглядав старі сімейні архіви і наткнувся на цей лист. Він відкрив його і прочитав: "Ваш син - розумово відсталий. Ми не можемо більше вчити його в школі разом з усіма. Тому рекомендуємо вам вчити його самостійно вдома".

Едісон проридав кілька годин. Потім записав до свого щоденника: "Томас Едісон був розумово відсталим дитиною. Завдяки своїй героїчної матері він став одним з найбільших геніїв свого століття".

Ви тепер розумієте, чому ізраїльські жінки ніколи не говорять на адресу своїх дітей чогось поганого!

Ось чому в Біблії сказано, що Аврааму залічильсоя те, що він називав існуюче, як неіснуюче. Авраам проголошував слова про добру надію, Божу перспективу для себе і свого роду – і воно відбулося. можна було протягом років обезневіритися, стати скептиком чи критиком, та ні він все рівно проголошував хороші слова, що наповнені вірою!

Ось чому у Книзі до Филипян у 4 главі, 8 вірші великий Апостол Павло, звертається до нас: наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!

Інакше, Апостол закликає нас наповнювати себе прекрасним, добрим та чистим. Бо Слово Боже говорить – чим наповнене серце (розум) – те говорять уста.

Ми мусимо своїм вольовим рішення заставити себе наповнюватися доброю, Божою інформацією, ми мусимо працювати над собою, щоб говорити тільки те, що добре та хороше, особливо в адресу наших дітей, наших рідних та близьких.

Бо роблячи так, ми зробимо наше життя набагато кращим, чистішим добрішим, будемо нести радість і щастя не тільки собі, але і оточуючим.

Сергій Гула