Перейти до основного вмісту

БАТЬКО ЗАБУВАЄ...

Послухай, синку, я розповідаю тобі про це, коли ти спиш, підперши маленькою ручкою щоку, й білявенькі кучері поприлипали до твого вологого лоба. Я прокрався до твоєї кімнати. Через декілька хвилин після того, як розпочав читати документи в кабінеті, задумлива хвиля каяття охопила мене. З відчуттям провини   я підійшов до твого ліжка. 

Є речі, над   якими яким я замислююсь, синку. Бувало, я сердився на тебе. Я сварився , коли ти, збираючись до школи, розтирав обличчя рушником до плям. Я докоряв тобі за не начищене взуття. Я гнівався, коли ти розкидав деякі речі по підлозі. 
За сніданком я також знаходив провини. Ти розплескував їжу, жадібно ковтав її. Клав лікті на стіл. Намазував на хліб масло товстим шаром. А коли ти розпочинав гратися, а я поспішав на поїзд, ти повертався,  махав рукою й вигукував: «До  побачення, татку! ». А я насуплено відповідав: «Тримай плечі прямо!» 

Увечері починалося те ж саме. Коли я підходив до стежки, я спостерігав, як ти, стоячи на колінах, грав у кульки. На твоїх шкарпетках були дірки. Я принижував тебе перед товаришами, які проходили повз нас, заганяючи тебе додому. Шкарпетки дуже коштовні – і якщо ти їх купуєш, треба бути  обережнішим! 

Уявляєш собі, синку, це від батька! Пам’ятаєш, пізніше, коли я читав   у кабінеті, як ти несміливо зайшов з болем в очах? Коли я зиркнув, відірвавшись від паперів, з нетерпінням, що мені заважають, ти стояв у нерішучості в дверях. «Що тобі треба » - випалив я. Ти нічого не сказав, але кинувся в бурхливому пориві, обійняв мене і поцілував, і твої маленьк  рученятаі так стиснулися, з такою емоційністю, яку тільки Бог здійняв у твоєму серці, яку ніяка зневага не могла зменшити.  

Потім ти побіг, тупотячи по сходах. Так, синку, відразу після цього мої папери вислизнули   з рук, мене охопив неймовірний знесилюючий жах. Що було моєю звичкою? Звичка відшукувати провину, виносити догани – ось що було винагородою тобі за те, що ти просто хлопчик. Не те, що я не любив тебе; я був занадто вимогливим до юнака. Я вимірював тебе цінностями своїх років. І так  чудово, що добра, краси   й правди було багато у твоїй вдачі. Твоє маленьке серденько було  таким великим, як світанок над узгір’ям. Це виявилось у спонтанному імпульсі кинутись до мене й поцілувати на добраніч. Нічого більше не має значення, синку, нічого. Я прийшов до тебе у темряві й преклонив коліна засоромлений. Це слабке спокутування – я знаю, ти не зрозумієш таких речей, якщо я скажу тобі, коли ти прокинешся. Але від завтра я буду справжнім татком! Я стану тобі другом, буду страждати, коли ти страждаєш, сміятися, коли ти смієшся. Я відкушу собі язика, коли навернуться розпачливі слова.   Я буду повторювати, як ритуал «Він ніхто інший, як хлопчик, маленький хлопчик!» Боюся, що уявляю тебе дорослим чоловіком. Але, коли зараз я бачу, як ти зіщулився під своєю ковдрою, розумію, що ти все ще дитина. Завтра ти будеш у маминих обіймах, а твоя голівка на її плечі. Я цього так жадаю, так жадаю.. 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ДВІ ГОЛОВНІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ БОЖОГО ПОКЛИКАННЯ

ДВІ ГОЛОВНІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ БОЖОГО ПОКЛИКАННЯ Як мало сьогодні ми бачимо, дійсно, людей, які б мали великий Божий плід в своєму житті. А, часто, бачимо, коли  віруючі   люди живуть за стандартами  цього  світу, маючи цілі, які актуальні для мирських людей, прагнуть багатства так, як би це було основа їхнього життя… Сьогодні постає важливе питання: "чому ми такі малопродуктивні у Божій справі"? Відповідь можна знайти у нижчезазначеному слові Христа: А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. (Матвія 13:22) Варто розуміти, що перед нами є дві дуже серйозні загрози, щоб реалізувати Боже покликання: 1.                щоденні  справи, завантаженість та суєта віку цього настільки навантажили нас, що ми забули про служіння Боже, ми забули про достатню молитву, ми забули про покликання Боже. У нас немає часу, щоб думати про духовне – ми дуже зайняті на роботі, нас так баг

МОЛИТВА ПРО ДОПОМОГУ

МОЛИТВА ПРО ДОПОМОГУ Господи, я знаю, що Ти єдиний мій Помічник у тій складній ситуації, яку я переживаю (розкажіть її і попросіть те вирішення, яке б Ви хотіли). Я віддаюсь в Твої руки і прошу, щоб Ти простив всі мої гріхи та позбавив мене від всякого прокляття. Я прошу, щоб Ти був від сьогодні і назавжди моїм Господом та Спасителем. Я знаю, що коли свої очі я зводжу на небеса, то звідти прийде мені допомога, я вірю, що мені допомога від Тебе, бо Ти вчинив небо й землю і для Тебе немає нічого неможливого! Ти не даси захитатись нозі моїй, не здрімає мій Сторож: оце не дрімає й не спить мій Сторож! Господь то мій Сторож, Господь моя тінь при правиці моїй; Удень сонце не вдарить мене, ані місяць вночі! Господь стерегтиме мене від усякого зла , стерегтиме Він душу мою; Господь стерегтиме мій вихід та вхід відтепер аж навіки! І за це я славлю Тебе, мій Бог і надзвичайно дякую,  в ім’я Ісуса Христа, Амінь. Сергій Гула

МОЛИТВА – ВІРУЮ, як основа християнського світогляду

МОЛИТВА – ВІРУЮ , як основа християнського світогляду Вірую в Єдиного Бога Отця , Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей , і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І возніся на небо, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.  І в Духа Святого , Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на від