КОЛИ ВІЙНА СТАЄ
БЛАГОСЛОВІННЯМ…
Війна – слово, якого боїмося. Що є очевидним, війна приносить смерть, горе,
руйнування… практично ніхто не хоче війни, розуміючи, що, як правило, у ній
переможців немає.
Як би це парадоксально не звучало, але є випадки в Біблії, коли війна стала
благословенням, принісши велике добро народу за часів царя Аси.
Аса, один із небагатьох царів Ізраїлю, який служив у правді Богу і старався
виконувати всі Його постанови. І Бог благословив весь народ через віддане серце
Аси та дав мир всьому народу.
Та в один із періодів життя знайшлись люди, які вирішили піти війною проти
Аси:
І вийшов на них кушеянин Зерах із військом у тисячу тисяч та з трьома
сотнями колесниць, і прибув аж до Мареші. І вийшов Аса проти нього, і вони
вставилися до бою в долині Цефат при Мареші.
(2Хронік 14:8-9)
І в такі непрості часи, Біблія описує, що робить Аса:
І кликнув Аса до Господа. Бога свого, та й сказав: Господи, нема кому, крім
Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо
ми на Тебе опираємося, і в Ім'я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи, Ти Бог
наш, нехай людина не має сили проти Тебе!
(2Хронік 14:10)
І Бог почув Асу, і Бог благословив Його, перевернувши горе на радість:
І побив Господь кушеян перед Асою та
перед Юдою, і кушеяни повтікали. І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до
Ґерару. І попадало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо
вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І понесли
вони дуже багато здобичі.
(2Хронік 14:11-13)
Ось, коли війна стає благословенням
– коли ми всім серцем надіємося на Бога, молимося Йому та служимо Господу.
Благословіння Господнє не просто так прийшло на Асу – благословення
має чітку підставу. І це ми бачимо з життя Аси:
І робив Аса добре та вгодне в очах Господа, Бога свого. І повсував він
жертівники чужих богів та пагірки, і порозбивав камінні стовпи для божків, і
постинав святі дерева. І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батьків
своїх, і виконувати Його Закона та заповідь. І повсував він зо всіх Юдиних міст
пагірки та подоби сонця. І заспокоїлося царство при ньому.
(2Хронік 14:1-5)
Якщо ми хочемо, щоб
Бог дав нам велике благословення у цей, непростий, передвоєнний час, нам
потрібно скоритися перед Богом, залишити всі свої гріхи, розкаятися перед ним, «порозбивати»
всіх своїх ідолів та в правді і святості служити Господу, і Він обов’язково почує
нас та благословить наш край!
З молитвами,
Сергій Гула
Коментарі
Дописати коментар