Горе синам неслухняним, говорить Господь, що чинять наради, які не від Мене, і складають умови, та без духу Мого, щоб додати гріх на гріх, що йдуть, щоб зійти до Єгипту, але Моїх уст не питали, щоб захисту у фараона шукати, і щоб сховатися в тіні Єгипту! І стане вам соромом захист отой фараонів, а ховання у тіні Єгипту за ганьбу. (Iс.30:1-3)
Ізраїльський народ попав в біду, їм загрожували багато ворогів, їм загрожувала війна, їм загрожувало вбивство, пограбування та насильство, вигнання - вони думали, вони радились, як спастись, як спасти своїх жінок та дітей… вони вирішили – шукати захисту у фараона в Єгипті… який жаль…
Вони, на жаль, не шукали лиця Бога, вони не радились з Богом, що їм робити, вони не постились – вони пішли легшим, реальнішим, фізичнішим шляхом спасіння, аніж молитва та піст, аніж очікування поради, конкретних кроків до спасіння від Бога, вони звернулися до людини, яка мала силу та владу, яка мала можливість їх спасти – вони так думали…
Яка реакція Бога на це? Давайте подивимось, що Бог відчуває в цьому разі.
Господу було боляче, як так, Його народ, Його сини – і не звертаються по допомогу до Нього, не запитують Його, не радяться з Ним (чи вміємо ми радитись з Богом?), Він їх ж так сильно любить, Він їм готовий допомогти, тільки зверніться, тільки повірте і будете спасенні. Який сум та печаль відчувається в словах Бога…
Як часто в нашому житі є багато проблем і турбот, які загрожують нам, ми радимось з людьми і шукаємо вирішення цих проблем у них. І часто ми знаходимо захист в світу цього з принципів світу цього, в людей світу цього, але не в Бога. І коли ми звертаємось до світу цього перше, аніж до Бога, то це сором і ганьба!
Бог так очікує, що ми будемо в наших проблемах і бідах, приходити до Нього, питати в Нього про шляхи спасіння, Він дуже сильно любить нас, Він хоче нам відповідати, Він чекає нас, Він хоче нам допомогти!!!
Це наш Бог – повірте, що Він дуже любить нас, Він так очікує, що в наших проблемах і бідах – ми не будемо звертатися до чужого сусіда, коли живий власний Батько – це так образливо…, це так неповажно, це так недовірливо…
Але чому Ізраїль, чому ми не звертаємось до Нього (я говорю про серйозне звернення, не просто запитати і все, я говорю про відділений час в молитві, я говорю про час посту, я говорю про довготривалий час чекання, коли це потрібно, для того, щоб отримати відповідь) за допомогою?
Вони і ми не довіряємо Богу, вони і ми не так сильно пізнали Бога – який Він є насправді, вони і ми не хочемо докладати сил для того, щоб шукати Того, Хто є справжнім спасителем, Хто є справжнім помічником, вони і ми не хочемо поститись…
Знаєте, вище зазначене місце писання багато говорить про те, який є наш Бог, Його характеристики, і ми сильні настільки, наскільки ми близько знаємо Небесного Батька, наскільки ми близько з Ним…
Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив. Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя! Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив. Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх. Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе! Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають! Левчуки бідні й голодні, а ті, хто шукає Господа, недостатку не чують в усьому добрі. (Пс.33:5-11)
Коментарі
Дописати коментар