НАСКІЛЬКИ МИ ЗМІНЮЄМО СВОЮ ЛЮДСЬКУ ПРИРОДУ, ХАРАКТЕР, ПОВЕДІНКУ, РОЗУМ…
Коли ми спасаємося - відроджується наш дух, але, на жаль, характер, наші звички, світогляд, який складався довгими роками, залишається не змінним.
Все добре, коли звички є хороші, вони продовжують «збагачувати нас», але коли ці звички погані, недостойні, гріховні – нам часто так важко міняти їх, відмовлятися від них, а ще гірше, коли віруючі люди не хочуть їх змінювати, шукаючи компроміс зі святим життям – а так не може бути!!!
1 Петра 1:15-16 – стоїть нам виклик – бути святими в кожному нашому поступку, в кожному нашому поводженні, щоб ми не робили – ми маємо бути СВЯТІ в кожному ділі!!!
І якраз від питання зміни нашого характеру, нашого мислення залежить питання нашого подальшого спасіння та тих плодів, які ми можемо принести для Бога.
Але ви не так пізнали Христа,
якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за давнішою поведінкою, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,
та відновлятися духом вашого розуму,
і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.
Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.
Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!
Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.
Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.
І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.
Усяке роздратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.
А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!
(Еф.4:20-32)
Якщо ми колись були користолюбні, шукали свого, нам потрібно навчитись бути безкорисними;
Якщо ми були (і є) гордими, вискомірними, нам потрібно навчитися бути скромними;
Якщо ми були (і є) лінивими, нам потрібно навчитися бути трудолюбивими;
Ми звикли бути нелухняними, мати про все свою думку, спорити, доказувати... Нам потрібно навчитися ходити в послушанні до старших і до батьків, до служителів Божих та тих, хто при владі (якщо таке послушаня явно не суперечить Слову Божому, а не наші гордині...)
Якщо ми звикли жити без цілей та чіткої направленості, нам потрібно навчитися знаходити сенс свого життя та приносити хороший плід для Бога та людей;
Коли ми спаслись, часто Бог дарує благодать, щоб не грішити тим гріхом, який нас мучив до спасіння, але часто буває так, що з часом благодать відходить і нам самостійно вже потрібно навчитись не грішити тим гріхом, від якого були залежні, але, на жаль, для багатьох це стає великим випробуванням, і вони так і не змогли чи не захотіли міняти свою гріховну природу, падають і відходять від Бога...
Ми не звикли пізнавати Бога, а що ми на сьогодні робимо, щоб Пізнавати Його? А це наше пряме завдання від якого залежить все подальше життя;
Ми не звикли ходити щоденно, щогодини з Духом Святим, радитись з Ним, поступати так, як Він хоче – нам, як віруючим людям – потрібно навчитись бути водимими Духом Божим, щоб бути справжніми синами Бога…
Якщо ми були (чи є) жадними, нам потрібно навчитись бути щедрими;
Якщо ми не звикли аналізувати своє життя, давати звіт собі за свої поступки - нам потрібно навчитись бути відповідальними за своє життя, постійно вникати в себе, співставляти своє життя з Біблією...список можна продовжувати!
Нам потрібно постійно аналізувати, виявляти погані риси, і працювати над тим, щоб постійно змінюватись в Славу Божу, набуваючи характер Ісуса Христа!!!
Великі падіння людей Божих відбувалися в наслідок того, що десь вони не захотіли змінити свої погані звички…, згдаймо синів Арона, Саула, Давида, Соломона, Юду та й всього ізраїльського народу…
Знаючи ті погані риси, які в нас є – зними не можна просто миритись, а постійно їх приносити перед Богом, так – навчитися щиро говорити Богу, що вони є, і просити Його, щоб Він поміг змінитись, і самому приймати рішення більше не поступати так, що порочить нас як людей Божих!!!
Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне, а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,
у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,
у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,
через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;
як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;
як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
(2Кор.6:3-11)
Коментарі
Дописати коментар