Цікаво, чому Ісус, син Божий, Який проходив своє земне життя, так багато
проводив час у молитві, у спілкуванні зі своїм Отцем? Невже Йому не було
достатнього того, що Він є Богом і завжди знаходився в присутності
всемогутнього Творця? Для чого було проводити довгі ночі в молитвах? Для чого
завжди було вставати раннього ранку і іти шукати спілкування з Отцем?
Переконаний, що коли Ісус був людиною Він показав нам дуже чіткий принцип –
наскільки ми, як люди, маємо потребу у постійному спілкуванні з нашим Творцем,
у тому, щоб мати тісний зв'язок з Господом, шукаючи Його з раннього ранку та
часто проводячи молитви у прекрасних ночах. Хоча, в багатьох виникає питання –
але, для чого? Чому я маю це робити?
Де знайти сили, щоб
жити? І не просто жити, а
творити ті справи, до яких маєш покликання, які є сенсом твого життя? Чи не
відповідь у цьому:
Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що
плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб
рясніше родила. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити
плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені
перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а
Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
(Iван.15:1-4)
Наша сила, плодовитість, результативність виходить з кількості і
постійності перебування у тісному контакті з Творцем, чи не так?
А як щодо духовного голоду, спраги, пошуку сенсу життя…
«А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне
хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!» (Iвана 7:37)
Хто прагне? Думаю, ми дуже часто відчуваємо свою духовну спрагу. Ми
відчуваємо безсилля, апатію інколи депресію… Прагнемо та, часто, не знаходимо
як можна подолати цю спрагу, як подолати цей страшний голод…
Ісус в останні дні свого життя розумів, що люди будуть дуже спраглі по Богу.
І причиною цього буде велика заклопотаність, велика суєта, а часто і лінь та
неорганізованість. А ще більше загроза – комфорт. Це серйозні бар’єри, які не
дозволяють шукати Того, Хто б зміг не просто задовольнити духовну спрагу, ай
наситити, щоб життя стало наповнене, щоб розуміти сенс власного життя і так, щоб
розуміти бачення і волю Бога та більше зростати в любові, наповнюючись необхідною
силою.
Необхідно усвідомити, що лише Бог є нашим істинним джерелом життя. І ми
можемо з цього джерела пити живу воду, маючи щоденне спілкування з Творцем…
Що є парадоксом - ми це знаємо і розуміємо, що потрібно шукати Господа,
потрібно молитися, потрібно усамітнюватися на тривалий час, щоб перебувати в
блаженній присутності Духа Святого, нікуди не спішачи… Але відходимо…
забуваємо… ігноруємо… Що обов’язково своїм наслідком має: «сила відійшла від
мене, бо я відійшов від Тебе!». На жаль, на час, який би мав бути призначений
тільки для Господа - повстає все: втома, лінь, сон, неорганізованість, щоденна
суєта, багато роботи… це все і багато інше краде від нас найдорогоцінніший час
– час, що проведений з основою основ нашого життя – нашим Богом.
Але за цей час, таки, варто боротися, варто його захищати, варто планувати
і мати виділену годину, дві для
цього, варто прагнути Бога всім серцем, оскільки:
Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний,
що Бога шукає. (Псалом 13:2)
та:
Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що
Бога шукає. (Псалом 52:3)
Сергій Гула
Коментарі
Дописати коментар