ДЕЩО ВАЖЛИВЕ ПРО ВИКОНАННЯ БОЖОЇ СПРАВИ…
Хто з нас не страждав від людської безвідповідальності? Коли люди пообіцяли – і не зробили, коли попросив друзів, щось виконати - а вони тебе підвели, коли люди неякісно виконали завдання, коли ти до них пишеш – а вони не відповідають…
І, на жаль, ця чума безвідповідальності розпоширена серед всіх, не зважаючи на стать, вік та віросповідання!!!
Як праведний виправляє мене,
то це милість, а докорить мені,
це олива на голову,
її не відкине моя голова...
(Пс.140:5)
Чому ми можемо спокійно обманювати? чому ми можемо спокійно ігнорувати прохання? чому ми можемо спокійно не відповідати на листи? чому можемо спокійно не виконати поставлених завдань??? Що це таке – це біль для ближніх і це біль для Бога!
І не залежно чи це Божа справа чи ні…, хоча я помітив, що ми набагато відповідальніше ставимось до завдань начальника, аніж до Божих справ. Ми стараємось виконувати добре справу, за яку нам платять, а от справу, яка є нашим служінням Богу – ми можемо виконувати недбало, не вчасно, взагалі не виконати – друзі – що ми робимо??? Це ж ми Бога обманюємо – посоромимось!!! Так не можна!!!
Я можу про це писати, оскільки вже є довгий час служителем, і саме безвідповідальність до Божої справи, яку я бачу, чи в церкві, чи в Божому проекті найбільше завдає мені болю…
Як так, що люди обіцяють тобі допомагати – а приходить конкретна ситуація – і люди не допомагають; як так – просиш людей написати листа для виконання важливої справи, і вже проект цього листа людям надіслав – а люди не надсилають листа; як так – людям пишеш завдання – а люди не виконують його; як так – людей просиш прозвітутвати за зроблену справу – а люди ображаються; як так – робиш для людей хороші заходи – а люди не приходять, бо вони мають 100 причин… – ЯК ЦЕ ТАК МОЖЕ БУТИ??? Особливо у тих, хто є людьми віруючими??? І навіть у тих, хто вже довго ходить до церкви та є старшим в роках… це не підлітки…, це дорослі люди, які б мали давати собі звіт, як вони служать Богу – але не дають, чомусь…
І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
(Лук.14:17-22)
Головне, що у нас є завжди виправдання, чому ми не виконали, те що мали зробити – в нас є тисячу виправдань – і Бог це знає… але це не спасає – це безвідповідальність!!!
Головне виправдання – часу не було… а от чомусь для всього іншого час є. Головне час є, щоб гроші заробляти, для сім'ї, щоб їсти, спати та відпочивати – тільки часу для Божої роботи – як завжди - нема!!!
Не ображайтесь на такі мої слова, адже, дійсно, як в Слові сказано – це благословіння, коли мене виправляє праведник. Хоча не беру на себе роль праведника… але пишу те, за що серце болить, за що Бог розбудив і не дав спокою, поки цього не написав…
Тож, блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього…
(Йов.5:17)
бо кого Господь любить, картає (наставляє, виправляє, наказує) того, і кохає, немов батько сина!
(Пр.3:12)
Ми не можемо змінити світ на краще, якщо ми самі не змінимось на краще – дійсно, ми повинні працювати над тим, щоб від нас було забрано: всяка безвідповідальність, неправда, халтурність, запізнення, недисциплінованість, легковажність та пріоритетність мирських справ…
Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим! І було Господнє слово через пророка Огія, говорячи: Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч Дім Божий в розрусі? А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг!
Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь.
Звертаєтесь до численного, та виходить ось мало, і що приносите в дім, то розвіюю те. За що? питає Господь Саваот. За храм Мій, що в розрусі він, а ви кожен біжете до дому свого. Тому то над вами затрималось небо давати росу, а земля урожай свій задержала.
(Ог.1:2-10)
Действительно! Эти слова касаются многих, но автору необходимо не забывать,- "то, что мешает тебе в другом мешает тебе в себе самом".
ВідповістиВидалитине факт...
ВідповістиВидалити