У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА ПІДПИСАНОГО ПРЕЗИДЕНТОМ РЕЛІГІЙНОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ № 10221

Підписаний Президентом України Віктор Янукович 6 грудня законопроект № 10221, вводить в дію резонансні зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Головна небезпека цих змін у тому, що їх неможливо однозначно трактувати, – виконавчий директор Інституту релігійної свободи (Київ), юрист Максим Васін.

Підписаний закон ускладнює реєстрацію релігійних організацій. Крім цього, він надає право контролю за діяльністю релігійних організацій широкому колу державних органів влади.

Максим Васін перерахував низку контролюючих органів і пояснив у чому полягає небезпека.

Отже, контролювати Церкви та релігійні організації будуть:

1) Міністерство культури України, яке є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері релігії;

2) всі інші міністерства і державні служби, агентства, інспекції;

3) органи прокуратури;

4) місцеві державні адміністрації (обласні та районні);

5) обласні, міські, сільські та селищні місцеві ради.

За словами експерта, проблема статті 29 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» не в тому, що широкому колу органів влади надані контролюючі функції, а в тому, що ці функції чітко не визначені і не обмежені законом. Відсилання в цій статті до компетенції органів влади фактично можна трактувати так, що контролюючі органи будуть діяти на підставі підзаконних актів (а саме, указів Президента України), які визначають їх повноваження.

З цієї причини, акцентує експерт, глави різних Церков України заявили про звуження свободи віросповідання, приводячи серед іншого в приклад наявність такої невизначеності у статті 29 Закону та розширенні при цьому переліку контролюючих органів.

Максим Васін також пояснив, яким чином підписаний закон ускладнює реєстрацію релігійних організацій.

За словами експерта, ускладнення порядку реєстрації релігійних організацій пов'язано з введенням двох не узгоджених між собою процедур, необхідних для набуття статусу юридичної особи – реєстрацію статуту релігійної організації (в Мінкультури або обласних держадміністраціях) і її державної реєстрації, що передбачає внесення даних до Єдиного держреєстру юридичних осіб (в органах Укрдержреєстру).

При цьому законодавчі новації не дають відповіді на питання, в якому саме порядку ці дві реєстраційні процедури повинні проходити, тому вони не мають будь-якої юридичної взаємозв'язку між собою (статті 13 і 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»). Такий неоднозначний зміст правових норм нової редакції Закону, за словами Максима Васіна, швидше за все призведе до плутанини і різночитань на практиці, що складно назвати адміністративною реформою.

При цьому, відзначає експерт, без статусу юридичної особи релігійна громада не має права: від свого імені орендувати приміщення, володіти яким-небудь майном, використовувати банківський рахунок для пожертвувань, отримати неприбутковий статус і бути звільненою від сплати податків, офіційно працевлаштовувати служителів, володіти земельними ділянками на праві постійного користування, використовувати пільгу щодо звільнення від плати за землю, користуватися пільгами на оплату комунальних та інших послуг (постачання електроенергії, природного газу, гарячої та холодної води та ін), запрошувати іноземних служителів з правом проповідувати і здійснювати релігійні обряди, на відстрочку від призову на строкову військову службу та на звільнення від проходження військових зборів для своїх священнослужителів, отримувати гуманітарну допомогу і т.д.

Максим Васін

За матеріалами РІСУ