ТРАГІЧНІ УРОКИ ЖИТТЯ САМСОНА

ТРАГІЧНІ УРОКИ ЖИТТЯ САМСОНА

Життя Самсона акцентовано підтверджує те, що Бог має для людини одні плани на її життя, а вона його можемо прожити зовсім по інакшому. Життя Самсона показує, що Бог для нього мав прекрасне та велике майбутнє, але Самсон його знехтував, не реалізувавши Боже покликання, ставши вічною ганьбою.

Життєві поступки Самсона для нас мають дуже важливі уроки, і найголовніший урок є в тому, що важливо не так, як ти починаєш своє життя, кар`єру, служіння, а те, як ти закінчуєш всі ці справи.

Самсон був особливою і вибраною людиною. Бог його поблагословив по особливому, давши дуже чітке призначення для життя: визволити власний народ з рабства Фелистимлян і для цього даував йому надособливу силу.

Народження Самсона супроводжувалось надзвичайною ознакою – до його матері з`явився ангол і провістив народження особливої дитини – Божого назорея. Назареї – це люди, які повністю посвячували своє життя Богу, служили Йому і мали суворі обмеження, до прикладу – не можна було стригти волосся, доторкатися до мертвого, споживати алкоголю…

Самсон мав просто неймовірно чудовий початок життя, він мав велику привілею – ще змалку на ньому перебував Дух Божий, цього удостоювались лише царі та пророки.

І породила та жінка сина, і назвала ім'я йому: Самсон. І виростав той хлопець, і Господь благословляв його. А Дух Господній почав діяти в ньому. (Суддей 13:24,25)

Тобто, старт життя Самсона Бог забезпечив просто на відмінно, для Самсона були здійсненні всі умови для того, щоб він успішно реалізував своє покликання, яке Бог мав для нього та спасти власний народ від рабства!

І Самсон за своє життя дуже багато хорошого вчинив, він здійснив ряд подвигів: голими руками розправлявся з левом, один міг побити тридцятьох ворогів, ловив голими руками сотні лисиць, щелепою осла побивав сотні ворогів… А крім того, Самсон був суддею Ізраїля понад двадцять років!!! Тобто, займаючи достатньо серйозний і впливовий пост серед всього народу…

Але постійні компроміси з законом Божим та з власною совістю привели Самсона до трагічного кінця. Він порушив завіт Назорея: по-перше: доторкнувшись до мертвого тіла; по-друге: був учасником різноманітних гулянок, де вино лилося, як вода; він дозволив постригти собі волосся! Він порушив Закон Божий, який забороняв євреям брати в жінки представниць інших народів – це і вбило його, до речі, це гарний урок для чоловіків, які інколи йдуть на компроміс вибору своєї майбутньої дружини, не зважаючи, а чи віруюча дівчина, чи ні… Самсону просто захотілося, він закохався, і не зважаючи на заборону Закону Божого – він пішов за власним бажанням, за власною похоттю, зневаживши Бога!

Але найосновніші проблеми Самсона були в його характері він був: імпульсивним, непостійним, йшов на компроміс з законом Божим, емоційним, дуже непердбачуваним, і найголовніше - дуже похотливим.  Самсон відмовився працювати над своїм характером і продовжував робити зло в очах Господа!

І всі ці беззаконня привели до своїх трагічних наслідків: через блуд з дівчиною з іншого народу, причому ворожого – він позбувся своєї сили, через компроміс з законом Назореє – Господь залишив його, через небажання справитись з похоттю своїх очей – вони були виколені в нього, через не цінування свого покликання – воно було втрачено, і замість героя свого народу – Самсон став позорищем не тільки власного народу, а став підставою для восхвалляння чужоземних ідолів.

А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого. І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.

І сталося, коли серце Фелистимлян звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас. І покликали Самсона з дому ув'язнених, і він витівав жарти перед ними…  (Суддей 16:23-26)

Той, хто мав звільнити власний народ від рабства – сам став рабом!!! Але, набагато раніше Самсон став рабом свого похотливого характеру.

Те погане, проти чого він відмовився боротися – знищило його!

Як так, що людина, яка мала таке велике і прекрасне покликання від Господа, а що найголовніше – таке сильне сприяння від самого Бога, став великою ганьбою та поразкою?

Внутрішня відмова працювати постійно над собою, збудовувати сильний, праведний характер, визначили його подальшу, життєву поразку, не зважаючи на те, що Бог призначив Самсона на перемогу!!!

Друзі, не важливо те як ми розпочнемо своє життя, своє покликання, своє служіння – набагато важливіше – як ми його закінчимо. Ось чому апостол Павло писав молодому Тимофію спостерігати за кінцем життя святих, не за початком, чи за їхніми великими ділами – ні, за їхнім кінцем життя, тай сам сказав:

Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.

Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив. (2Тимофія 4:7-9)

Ось чому, дуже важливо окрім покликання та Божого сприяння – ПОСТІЙНО ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ, ВДОСКОНАЛЮВАТИ СЕБЕ, НЕ ЙТИ НА КОМПРОМІС З МАЛЕНЬКИМИ ГРІХОВНИМИ ДІЛАМИ (ТАЙ ВЕЛИКИМИ ТАКОЖ). Пам`ятаймо, що те погане, з чим ми відмовимось справлятися в нашому житті, рано чи пізно – знищить нас, життя Самсона тому приклад – і не тільки його. Як сказав один великий муж Божий: із десяти людей, що починають ревно служити Богу, лише один, залишиться таким служителем до шістдесяти п`яти років…

Отже, підсумовуючи, можна сказати:

1.              Бог має прекрасне покликання для кожної людини;

2.              Бог забезпечує покликання та саму людину, яка має його здійснити;

3.              Людина тільки в партнерстві з Богом, може реалізувати своє покликання;

4.              Характер людини, є найоновнішим чинником успішної реалізації Божого покликання;

5.              Відповідальний за формування характеру є не Бог, а сама людина;

6.              Робота над своїм характером повинна мати постійну основу, до кінця життя;

7.              Компроміси з гріховними, часто несуттєвими речами, рано чи пізно, приведуть до трагічних наслідків;

8.              Твердість реалізації свого покликання, має залишитися до кінця власних днів.

І наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив. (2Тимофія 4:7-9)