Я ДУЖЕ ЗАЙНЯТИЙ, В МЕНЕ НЕМА ЧАСУ, ЩОБ СЛУЖИТИ БОГУ

Я ДУЖЕ ЗАЙНЯТИЙ, В МЕНЕ НЕМА ЧАСУ, ЩОБ СЛУЖИТИ БОГУ

Як часто ми чуємо ці слова? Я їх чую завжди і практично від всіх…

Думаю, чи не найбільша загроза бездіяльності та слабкості церкви – є відсутність достатнього часу в її членів, щоб виконувати Божу справу.

Правда є ще одна величезна загроза – комфорт, це парадоксальний стан… як правило, Бог благословив людину, вона досягла відповідних успіхів та благополуччя і, і, і перестала служити Йому, Його справі…

Все частіше і частіше ми чуємо від віруючих людей – у мене нема часу, я занадто зайнятий, щоб служити чи робити важливе Боже діло.

Правда в тому, що ми всі завжди будемо дуже зайняті. Питання лише в пріоритетах та відповідальності!!!

Я навіть знаю в Сполучених Штатах є такий рух «45 хвилин для Бога», ні не на день, а в тиждень – уявляєте до чого до йшли!!!

Люди стали занадто зайнятими, щоб ефективно служити Богу, або занадто комфортними. Час для футболу знайдеться, і для шашликів також, і для святкувань, і для телевізора, та й для сім`ї, тільки не для Бога і не для Його справи!

А ще гірше, коли ми просто на просто, розлінились, щоб старанно та тривало виконували Божу справу. Нам за це ніхто не платить, інколи навіть і дякую не скажуть, «я втомився працювати з невдячними людьми, я не бачу результату – тому кину це служіння…» думаємо ми.

Переконаний, що такий стан речей - це одна із стратегій сатани:

А – закидати віруючих людей роботою, так, щоб вони не мали часу і згадати про Божу справу;

Б – Заспокоїти людину у комфорті. «Я вже багато служив, я втомився, я буду відпочивати», і відпочинок затягується на роки…

Наскільки ж це прикро Богу!!!

Ця проблема ненова! Ця проблема існувала завжди! Люди, які спочатку так гаряче служили Богу, через деякий час або ставали занадто зайняті, або комфорт став їхнім богом!

Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим!

І було Господнє слово через пророка Огія, говорячи: Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч Дім Божий занедбаний? А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь. Звертаєтесь до численного, та виходить ось мало, і що приносите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. За храм Мій, що занедбаний він, а ви кожен біжете до дому свого.  (Огія 1:2-9)

В описаній історії, конкретні люди мали конкретне служіння від Бога – побудувати Храм Божий. Але вони чомусь цього не робили!!! Чому? Це ж народ Божий, який знав Бога і розумів всю важливість даної справи – але все одно її не робив!

В цих людей були подібні проблеми до наших:

Комфорт – бо вони «сиділи» в своїх власних хороших домах;

Вони після роботи зразу «бігли» до дому, щоб там бути і відпочивати. Вони нікуди не хотіли іти, а тим більше щось робити безкоштовно, навіть якщо це справа Божа!!! Як це схоже на нас – чи не так.

Як багато сьогодні робиться заходів та закликів для християн – а вони просто не приходять, занадто зайняті, або стомились…

Або ще гірша ситуація, ніхто собі не уявляє того, щоб не прийти на роботу, а от на служіння можемо не прийти, чи на збори служителів – просто проігнорувати або придумати чергову байку чому ми не можемо прийти на те чи інше зібрання служителів, що турбуються про Божу справу, планують як її краще виконувати.

Чи ще одна дуже погана ситуація: ніхто собі не уявляє, щоб не зробити завдання, яке поставлено на роботі, а от справу Божу можна не зробити, або зробити лівою ногою – Боже мій, як же це все засмучує, яка це ганьба!!! Це крайня безвідповідальність перед Богом за його роботу!

Очевидно, що в такій ситуації справа Божа буде в запустінні!

Я прекрасно розумію, що потрібно працювати, що потрібно час для сім`ї виділяти, а як щодо справи Божої, чому вона повинна залишатися крайньою.

Ці люди, зі старого заповіту, думали, що не час служити Богу, тай не хотіли робити Божу справу. Завжди щось буде, щоб зайняти Ваш час, але за нього потрібно боротись, особливо за час виконання справи Божої, а для цього обов`язково плануйте свій час, виділяючи його для кожної важливої справи. Розуміймо, що є той, хто дуже зацікавлений, щоб ви робили все, тільки не Божу справу – чи розуміємо ми цю ворожу стратегію???

Дорогі служителі – ми не можемо так ставитись до Божої роботи, нам дійсно треба звернути своє серце до Божої справи і робити її дуже якісно, виділяючи конкретний щоденний час для справи Божої. Чому щоденний? Друзі, а хіба ми не просимо, щоб Бог нас поблагословив кожного дня??? А служити хочемо тільки раз, чи два в тиждень – це несправедливо!!!

Я переконаний, що якщо би ми дійсно хотіли служити Богу, виконуючи Його важливу справу – ми б знаходили і щоденно час і можливості і всі ресурси, до речі це ще одне дуже печальне питання – наскільки ж ми скупі, щоб жертвувати на Божу справу!!! Так важко пожертвувати 100 грн., але так легко їх проїсти в Макдональсі чи програти у Боулінгу! Кому ми служимо???

Господи прости нас, прости Господи, що в світі люди набагато краще будують свої організації, свої справи, аніж ми!!!

Нам потрібно каятись, нам потрібно повертатись, нам потрібно переосмислювати наше життя.

Давайте хоча б десятину свого щоденного часу виділяти на Божу справу, але щоденно і дуже якісно – не вже це так важко для нас, не вже ми настільки зайняті, чи комфортні, чи ліниві???

Отож, брати (сестри) любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

(1Коринтянам 15:58)

sg